Дослідницька робота учнів старшого шкільного віку
У старшому шкільному віці навчальна мотивація значно
змінюється, тому що для старшокласника сама навчальна діяльність є
засобом реалізації життєвих планів на майбутнє, пов'язаних з вибором
професії. Психологічно старшокласники готові до серйозної
дослідницької діяльності і можуть відчувати в ній потребу.
Відзначимо труднощі, з якими може зіткнутися педагог і учень в
процесі роботи при формулюванні об'єкта і предмета дослідження,
теми, гіпотези, мети і задач, методів дослідження.
Пояснимо деякі поняття.
Об'єкт дослідження – в науці: взаємопов’язана сукупність
елементів дійсності (як на рівні явища, так і на рівні предмету),
вивчення якої становить практичний інтерес для дослідника.
Таким об'єктом стає будь-яке непізнане явище, невідоме раніше науці,
або його частина, яку передбачає дослідити ця наука. Головне
питання при визначенні об'єкта: «Що розглядається?»
Предмет - більш конкретний, включає в себе тільки ті зв'язки і
відносини, які підлягають безпосередньому вивченню в роботі,
встановлює межі пошуку. Предмет визначається при відповіді на
наступні питання: «Як розглядати об'єкт?», «Які характеристики йому
притаманні?», «Які аспекти і функції виділяє дослідник для вивчення
об'єкта?»
Саме предмет дослідження визначає тему роботи.
Вибір теми дослідження - дуже серйозний етап, багато в чому
саме він визначає майбутню навчально-дослідну роботу.
По-перше, навчально-дослідна робота старшокласників
передбачає принцип добровільності.
По-друге, принцип особистої зацікавленості - головний при
організації дослідження. На етапі вибору теми виявляються особисті
інтереси учнів на основі результатів бесіди, анкетування або
інтерв’ювання.
Бесіда - організовується з метою виявлення індивідуальних
особливостей особистості, її мотивів, позиції. Застосовується на стадії
підготовки масових анкетних опитувань для визначення області
дослідження, поповнення та уточнення даних масової статистики і як
самостійний метод збору інформації.
Анкетування - метод опитування, що полягає в самостійному
заповненні респондентом опитувального листа (анкети) за вказаними в
ньому правилам.
Інтерв'ювання - метод опитування, здійснюваний у формі
цілеспрямованої бесіди за заздалегідь підготовленим планом з особою
або групою осіб, чиї відповіді на поставлені питання слугують вихідним
джерелом інформації.
Найзручніше дізнатися наукові уподобання учнів з анкети або
бесіди, до якої обов’язково повинні бути включені питання: «Чим ви
любите займатися у вільний час?», «Про що ви хотіли б дізнатися
більше?», «Що цікаво найбільше?», «З яких навчальних предметів
отримуєте кращі оцінки? »,«До яких з них проявляєте великий
інтерес?», «Які зі своїх досягнень вважаєте найбільш
значущими?» існує і інший досвід. Робота учнів починається з
співбесіди з науковим керівником, шкільним психологом і класним
керівником, який допомагає зорієнтуватися в виборі теми. На такому
«консиліумі» народжуються оригінальні ідеї досліджень, завжди
пов'язані з захопленнями, особистими схильностями і інтересами
дослідників. Особиста зацікавленість легко виявляється в текстах
дослідних робіт учнів.
По-третє, принцип науковості має на увазі звернення до
науково-понятійному апарату (термінам, теорії).
По-четверте, принцип доступності, пов'язаний з урахуванням
вікових особливостей учнів. Школярам, які вперше долучаються до
дослідницької роботи, можна запропонувати більш прості в
теоретичному плані теми. Це теми, які передбачають опис одного вже
відомого з шкільного курсу явища, але на новому матеріалі. Саме
цікавий матеріал зможе стимулювати учня розпочати наукове
дослідження. Цей принцип урахування можливостей школярів є
надзвичайно важливим. Досвід роботи свідчить, що при самостійному
виборі теми учні погано уявляють межі своїх можливостей і глибину
обраного предмета дослідження. Однією з головних причин невдач є
невідповідність масштабу проблеми рівню можливості виконання
шкільних дослідницьких робіт. Куди більш плідні самостійні
спостереження над матеріалом невеликого обсягу. Тому можна
порадити обмежувати дослідження певними рамками. При звуженні
теми помітніше стає якість роботи. Якщо тема сформульована надто
загально, учневі нічого досліджувати, а можна тільки зробити огляд
існуючих робіт, а це явно провокує на написання реферативної роботи,
а не на проведення дослідження.
По-п’яте, при виборі теми важливо дотримуватися принципу
проблемності: «Дослідження завжди починається з питання, з
постановки нової проблеми, що дозволяє уточнити стару або
відкриває нову істину Від навчально-дослідницької роботи школярів не
треба вимагати обов'язкової практичної значущості - можливості
плідно використовувати на практиці її результати. Але бувають
дослідження, яким знаходиться практичне застосування.
Ще один важливий орієнтир у виборі теми дослідницької роботи –
тематика конференції, участь в якій, як правило, планується
науковим керівником і дослідниками.
Отже, ми зазначали складнощі етапу вибору тем для
дослідження, основних принципах їх вибору, переваги і недоліки тем.
Спробуємо узагальнити, якою ж має бути перспективна тема:
- цікава самому досліднику і відповідна ступеню розвитку його
особистості;
- цікава науковому керівнику;
- має спиратися на базові знання;
- відповідати принципу науковості;
- бути доступною: відповідати віку, рівню знань, здібностям
дослідника;
- бути посильною для її виконання за обсягом і часом;
- повинна бути приваблива, викликати подив.
- повинна бути оригінальною, з елементом несподіванки і
незвичайності
- повинна бути такою, щоб робота могла бути виконана відносно
швидко.
Мета - це відповідь на питання, що саме я хочу показати в своїй
роботі. Визначити мету - значить відповісти на питання: навіщо
проводиться дослідження?
Завдання визначають послідовність основних кроків для
реалізації мети.
Пізніше формулюється гіпотеза. В якості гіпотези можуть бути
припущення щодо:
- існування або відсутності будь-якого феномена;
- умови його виникнення і проявів;
- взаємозв'язку між явищами;
- наявності властивості і ступеню його прояву у будь-якого
об'єкта.
Способи перевірки гіпотез зазвичай поділяють на дві великі
групи: «теоретичні» і«емпіричні». Перші спираються на логіку і аналіз
інших теорій (наявних знань), в рамках яких дана гіпотеза
висунута. Емпіричні способи перевірки гіпотез припускають
спостереження або експерименти.
Характеристика методів дослідження
Спостереження – активний пізнавальний процес, що спирається
насамперед на роботу органів чуттів людини і його предметну
матеріальну діяльність.
Порівняння – дозволяє встановити подібність і відмінність
предметів і явищ дійсності. Результатом порівняння встановлюється
загальні характеристики, що притаманні двом або декільком об'єктам.
Вимірювання –визначення чисельного значення деякої
величини, за допомогою одиниці виміру.Дає точні, кількісно визначені
відомості про навколишню дійсність.
Експеримент – сукупністьдослідів, об'єднаних однією системою
їх постановки, взаємозв'язком результатів і способом їх обробки.
Унаслідок експерименту отримують сукупність результатів, які
передбачають їхню сумісну обробку і зіставлення. Експеримент
відрізняється відспостереження активною взаємодією з досліджуваним
об'єктом. Зазвичай, експеримент проводиться в рамках наукового
дослідження і слугує для перевірки гіпотези
Абстрагування - розумове відволікання від несуттєвого,
виділення і фіксація однієї або декількох сторін предмета дослідження,
які цікавлять дослідника.
Аналіз -вивчення кожного елемента як частини цілого,
розчленування досліджуваного предмета або явища на складові
елементи.
Синтез -з'єднання елементів досліджуваного об'єкта в єдине
ціле.
Моделювання -дослідження об'єктів за допомогою моделей -
аналогів певного фрагмента природної або соціальної реальності.
Моделювання може бути предметним і знаковим.
У предметному - дослідження проводиться на моделі, що
відтворює геометричні, фізичні, динамічні, або функціональні
характеристики об'єкта - оригіналу. При знаковому - моделями
слугують схеми, креслення, формули тощо.
Узагальнення - дозволяє виявити в різноманітті предметів щось
спільне, необхідне для правильної орієнтації в навколишньому світі.
Прогнозування - ймовірні судження про стан якогось явища в
майбутньому.
Робота з науковою літературою
Вивчення літератури з теми дослідження - наступний після
вибору теми етап роботи; його основна мета - отримання інформації. У
науковому дослідженні на цьому етапі з'ясовується, яке розуміння
об'єкта вивчення склалося в науці, і яка його сторона залишається
недостатньо дослідженою.
Традиційний шлях пошуку – вивчення бібліотечного
каталогу. Знайти наукову і науково-популярну літературу по темі
можна і за допомогою пошукових систем в Інтернеті. Учні, як правило,
роблять це не гірше вчителів, проте попередньо потрібно обговорити з
ними відправну точку пошуку: ім'я автора або назву статті, ключові
поняття.
Доповнити список сучасними дослідженнями можна за
допомогою бібліографії тематичних наукових збірників і оглядових
статей з проблеми. Крім вміння користуватися каталогом, Інтернетом,
довідниковою літературою - науковому керівнику також необхідні
комунікативні здібності. Не варто випускати можливість отримати
необхідну консультацію від будь-якої компетентної людини:
бібліографа, колишнього однокласника, який став професійним
вченим, в науково-дослідному інституті. Іншими словами, слід
використовувати всі доступні способи, щоб отримати інформацію про
наукову літературу з теми, яка зацікавила учня.
Тепер необхідно зупинитися на проблемі відбору літератури для
навчально-дослідницької роботи. Складання бібліографії - досить
трудомістке заняття для школярів, і воно навряд чи принесе
користь. Тим більше зайве вивчати всі відібрані праці. Якщо ви склали
за допомогою довідникової літератури та каталогів досить великий
список, його слід «ущільнити», залишивши тільки найбільш доступне і
необхідне для подальшого дослідження, і перш за все публікації, в
яких доступно викладено основні положення, що характеризують
обрану проблему.
Ще одна порада з відбору наукової літератури: окрема стаття
краще, ніж монографія того ж автора. У статті основна думка
висловлена лаконічно і проілюстрована прикладами коротко.
Одну з головних труднощів, що виникають при читанні наукової
літератури у школярів, – нерозуміння специфічної
термінології. Нагадаємо, що вирішити цю проблему допомагає
правильний відбір текстів. Перед читанням статті потрібно пояснити
терміни: керівник може запропонувати учню попрацювати з
довідниковою літературою або надати йому необхідні пояснення.
При роботі з науковою літературою необхідні
навички конспектування, створення вторинного тексту, в якому
зафіксована опрацьована інформація. Конспект позбавляє від
необхідності знову звертатися до джерела; це особливо цінно, коли
джерела численні або являють собою монографії великого
обсягу. Найчастіше вдаються до більш економічних видів
конспектування - складання тезового плану або вибіркового
конспектування. Вибірковий конспект включає окремі фрагменти
першоджерела, наприклад, визначення того чи іншого поняття, що
представляють інтерес для виконавця дослідження.
Потрібно враховувати, що робота з науковою літературою
пов'язана з опануванням нового функціонального стилю мови -
наукового. Практичний досвід роботи з науковою літературою навіть у
старшокласників, як правило, незначний і вичерпується, найчастіше,
читанням навчально-наукової та науково-популярної літератури. Тому
наступний етап - написання тексту роботи в науковому стилі для них
може представляти серйозні труднощі.
На цьому етапі роботи над текстом дослідник найбільше
потребує допомоги наукового керівника. Потрібно мати на увазі, що
висновки повинні коротко викладати факти і закономірності, отримані в
ході дослідження; в них не повинно бути ані міркувань, підстав для
яких немає в дослідженні, ані зайвої риторики, покликаної прикрасити
фінал. Якщо робота проводилась чітко за завданням, поставленим для
досягнення мети, то висновки будуть обов'язково відповідними цим
завданням, меті дослідження і, зрозуміло, формулюванню теми.
Науковому керівнику і досліднику необхідно остаточно оформити
дослідницьку роботу для подання на конференцію або конкурс.
Основні частини правильно оформленої роботи.
1. Титульний аркуш, на якому вказується вгорі назва
конференції, посередині – назва роботи, трохи нижче - прізвище, ім'я,
по батькові дослідника і наукового керівника, назва навчального
закладу, на базі якого було виконано дослідження, і на самій нижній
частині - місце і рік написання роботи.
2. Вступ, в якому обов'язково ставляться цілі і формулюються
завдання дослідження. Іноді висуваються додаткові вимоги:
сформулювати гіпотезу, предмет і об'єкт дослідження, актуальність
роботи. Також у вступі потрібна оцінка сучасного стану
проблеми, обґрунтування теми, короткий опис дослідження.
3. Дослідницька частина, яка включає в себе опис об’єкту і
методу/ів дослідження, власне аналіз отриманих даних,
представлених у вигляді тексту, таблиць, графіків, діаграм тощо.
Обговорення результатів дослідження, порівняння власних
результатів з даними літератури.
4. Висновки.
5. Список літератури.
6. Додатки.
Швидше за все, закінчивши роботу над текстом, потрібно буде
підготувати «згорнутий» варіант: тези або ще більш короткий текст-
анотацію. Це потрібно організаторам конференції, щоб розподілити
виступаючих за тематичними секціями.
Форми подання дослідницьких робіт дуже різноманітні: усна
доповідь, співбесіда, стендова доповідь, відеопрезентація,
комп'ютерна презентація. Ми зупинимо увагу на двох з них: форма
усної доповіді та форма найбільш найсучаснішої, актуальної і
універсальної - комп'ютерної презентації.
На усну доповідь зазвичай відводиться не більше 10
хвилин. Тому слід зупинитися на найголовнішому: обґрунтуванні
вибору теми, короткому огляді літератури, власне дослідної частини і
висновках. Має сенс підготувати спеціальний варіант тексту «для
доповіді»: він повинен легко сприйматися на слух, тому слід видалити
великі синтаксичні конструкції, замінивши їх більш короткими,
використовувати риторичні питання, чітко вибудувати композицію
виступу. Значно скорочена доповідь не повинна при цьому втратити
аргументованість. Раціонально використовувати ілюстративний
матеріал: схеми, таблиці, які демонструють застосовані у дослідженні
методики і отримані результати. Ілюстративний матеріал може бути
пред'явлений всій аудиторії на великих аркушах, або слайдах, або у
вигляді роздаткового матеріалу.
Комп'ютерні презентації наочні і інформативні. Їх зручно
створювати за допомогою програми Power Point. Вона дозволяє
демонструвати текст, графіки, малюнки, відеофрагменти.
Презентації створюються за певними
правилами. Зазвичай для 10-хвилинної
презентації досить 8-12 слайдів, які
розташовуються в такий спосіб:
1.Перший (титульний) слайд, на якому зазначаються назва
роботи, автори, керівники, назва навчального закладу.
2. Мета і завдання роботи.
3.Опис методів дослідження.
4.Головні результати та їх пояснення.
5.Висновки.
6.Перспектіви подальшої роботи за даною темою;
Можна також вказати в презентації актуальність роботи, вихідну
гіпотезу, можливе практичне застосування результатів, додати подяки.
Як і вміння робити усне повідомлення з теми дослідження, вміння
створити комп'ютерну презентацію,- це набуття універсальної навички,
необхідної у всіх освітніх галузях.
Напередодні захисту.
Уважно прочитати роботу і постаратися визначити, чи немає в ній
суперечностей і парадоксів. Якщо вони є, слід підготуватися до
можливих питань як журі, так і аудиторії. Необхідно перерахувати
основні ідеї роботи згідно ступеню важливості.
Вказати можливі шляхи розвитку теми. Підготувати текст доповіді
або повідомлення, перетворити текст в опорний конспект. Слід
враховувати, що стиль виступу повинен носити науково-
публіцистичний характер.
Слід мати і запасний, ще більш скорочений варіант свого
виступу. За необхідності слід підготувати: схеми, креслення, макети;
всі додаткові матеріали повинні мати презентабельний вигляд.
Таким чином, дослідницька діяльність, як ніяка інша навчальна
Виділяють чотири блоки умінь, необхідних дитині- досліднику:
1 блок. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ВМІННЯ:
- організація робочого місця;
- планування роботи.
2 блок. ВМІННЯ І ЗНАННЯ ДОСЛІДНОГО ХАРАКТЕРУ:
- вибір теми дослідження;
- вміння вибудовувати структуру дослідження;
- методи дослідження;
- логічні методи;
- пошук інформації.
3 блок. ВМІННЯ ПРАЦЮВАТИ З ІНФОРМАЦІЄЮ:
- структурування інформації;
- виділення головного;
- впорядковане зберігання інформації.
4 блок. ВМІННЯ ПРЕДСТАВИТИ РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ РОБОТИ:
- форми представлення результатів;
- вимоги до доповіді;
- вимоги до мови доповідача.
Основні етапи навчальної дослідницької діяльності школярів.
1. Постановка проблемного питання -найважливіший і «творчий» етап процесу
пізнання, формулювання питання «що я хочу дізнатися?» Безпосередньо тема
вербалізується при підготовці звіту про виконану роботу і розкриває сутність дослідження під час презентації результатів.
2. Чітка постановка мети дослідження дає можливість точно уявити,
що учень збирається зробити, яких результатів досягти при виконанні
роботи.
3. Визначення об'єкта дослідження залежить від мети роботи,
реальних можливостей учня
4. Формулювання робочої гіпотези. Гіпотеза є невід'ємною частиною
поставленої мети. Як правило, гіпотеза закладає структуру роботи,
дозволяє поетапно, а не хаотично просуватися до досягнення мети. У
процесі проведення дослідження висунута гіпотеза повинна бути
верифікована. Гіпотеза не може бути лише емпіричною, вона вимагає
експериментального підтвердження.
5. Виявлення конкретних завдань, вирішення яких дозволить досягти
поставленої мети. Завдання дослідження не можуть збігатися з його
метою. Завдання є своєрідною програмою, вони конкретизують мету,
задають послідовність дій для підтвердження або спростування
гіпотези.
6. Пошук і вивчення літератури з теми дослідження, тобто проведення
первинного відбору інформаційних джерел. Даний етап необхідний
для знаходження вже накопичених знань за обраною тематикою,
складання термінологічного банку, порівняння підходів різних авторів.
Як правило, первинна робота з джерелами завершується підготовкою
короткої характеристики того, що відомо про досліджуване явище, яку
позицію займає той чи інший автор. Огляд літератури дозволяє
досліднику структурувати наявні джерела.
7. Вибір методів дослідження залежить безпосередньо від мети
роботи, наявної матеріально-технічної бази.
8. Планування і виконання власних досліджень повинно проводитися в
суворій відповідності до вимог обраних методів.
9. Представлення результатів дослідження можливо за допомогою
таблиць, схем, діаграм – так можна візуалізувати виявлені властивості,
співвідношення, закономірності. В даному випадку необхідно чітко
розмежовувати проміжні висновки і узагальнення, необхідні для
ілюстрації закономірностей. У процесі дослідження часто
накопичується великий масив кількісних даних, на основі яких були
отримані основні висновки. У звіті про роботу числові дані і конкретні
приклади слугують для наочного представлення зібраних фактів, на
підставі яких робляться висновки. Отримані дані необхідно співставити
з уже накопиченими знаннями і сформулювати певні висновки. На
етапі співставлення підтверджується достовірність отриманих
результатів і виявляються напрямки подальшої роботи.
10. Верифікація гіпотези дозволяє підтвердити істинність припущень, а
також може скорегувати початкові тези. Найчастіше для перевірки
гіпотези доцільно здійснити контрольне спостереження і/або
експеримент. Новий результат співставляється з раніше отриманим
результатом. При збігу результатів ймовірність істинності гіпотези
зростає. Розбіжність результатів дозволяє засумніватися в гіпотезі,
вказує на необхідність її уточнення.
11. Формулювання висновків. Висновки – це структуровані, коротко
викладені результати проведених досліджень. У висновках лаконічно
представляються результати роботи. При цьому відбувається
підтвердження справедливості гіпотез; також можливе приведення
контрприкладів для демонстрації помилкових припущень. Висновки не
можуть суперечити цілям, завданням і гіпотезі дослідження.
12. Презентація результатів проведеного дослідження. Форма звітності
визначається вимогами заходу, де планується представляти роботу. Проект – це проблемні задачі високого ступеня складності, розраховані на тривалість розв”язання в процесі діяльності учня.
Основні умови здійснення проектної
діяльності:
-
наявність конкретної проблеми;
-
реалістичність проекту;
-
використання наявних у школярів знань та їхнього
особистого досвіду;
-
орієнтація на розв”язання поставленої проблеми в
поєднанні з практичною важливістю;
-
самостійна творча діяльність учнів;
-
використання дослідницьких методів;
-
презентація і захист проекту.
Проект допомагає:
-
більш глибоко засвоїти програмний матеріал;
-
розвивати критичне мислення учнів;
-
формувати особисту думку, особисту позицію;
-
удосконалювати дослідницькі навички;
-
вміти узагальнювати здобуті знання.
самостійні завдання пошукового характеру:
-
- дослідницький метод; його призначення – залучення школярів до самостійної, творчої діяльності; яскравим прикладом цього методу є метод проектів.
-
Дослідницькі –
розв”язання конкретних екологічних проблем
Свого краю. Наприклад, соціальний проект
Збережемо рідне
довкілля”
- Інформаційні - збирання відомостей про
географічний об”єкт на
території України. Реалізація проекту за
допомогою комп”ютерної презентації.
-
Практично орієнтований проект – спрямований на конкретний
практичний результат. Прикладом може бути
очищення водойм, створення плану
місцевості тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар